Нафтовий дорожній бітум є одним з найбільш використовуваних в’яжучих матеріалів для влаштування покриттів автомобільних доріг і аеродромів в світі. Бітум і матеріали, які виготовляють на його основі (бітум для асфальту, асфальтобетонні суміші, мастики й емульсії), становлять сполучну речовину під час виготовлення асфальту, в тому числі його бетонних модифікацій. Від якості бітумів залежать технічні та експлуатаційні характеристики асфальтобетонних покриттів – їх міцність, довговічність і здатність витримувати істотні вагові навантаження без деформації.

У дорожньому будівництві частіше використовують штучні (технічні) бітуми, продукти нафтової переробки, які поділяють на рідкі та в’язкі. Щоб отримати рідкі бітуми, до в'язких бітумів додають розчинники, які збільшують плинність. В’язкі використовують для виготовлення холодних, теплих і гарячих асфальтобетонних сумішей. Цей тип бітумів характеризується високою температурою розм’якшення, мінімальними показниками крихкості, міцністю та стійкістю до розколювання. Їх використання забезпечує водо- і морозостійкість дорожнього покриття.

Залежно від експлуатаційних характеристик бітуми нафтові (БН) поділяють на кілька марок. У маркуванні подають цифри й дроби, наприклад, 70/100, 70/150, що вказують на допустимі для марки межі показників глибини проникнення стандартної голки за температури 25 °С. Ця глибина опосередковано характеризує в’язкість бітуму. Враховуючи кліматичні умови, для будівництва доріг в Україні переважно використовують бітум БН 70/100.

В Україні використовують систему класифікації бітумів за показником пенетрації (умовна характеристика твердості і в’язкості бітуму) за температури 25 °С. Якість бітумів нормують чинні в Україні ДСТУ EN 12591 та ДСТУ 4044. Технічні вимоги до якості бітуму в Європі та в Україні – ідентичні. Проте вимоги ДСТУ 4044 до бітуму навіть більш жорсткі та високі, ніж у європейських EN.

Дорожній бітум транспортують автоцистернами (бітумовозами) та залізничними цистернами із подвійними стінками та теплоізоляцією і підігріванням (тен), який дає змогу зберігати температуру, за якої бітум лишається плинним.